Про втрати завжди говорити важко і боляче, але коли із життя ідуть зовсім молоді, то говорити важко і боляче вдвічі.
Сьогодні у Ярунському ліцеї з`явиться ще одна пам’ятна дошка Сахненко Юрію Миколайовичу, пам’ятний знак, який знову і знову буде нагадувати нам про війну, про материнське та людське горе.
ДЯКУЄМО Вам рідні за справжнього сина. За те, що виховали його добрим, світлим, порядним. Сумно від того, що білими лебедями в небеса відлітають найкращі. Цвіт української землі. Безстрашні, мужні наші Герої, що віддали своє життя за свободу рідної землі. Молоді юнаки, чиїсь діти, кохані, чоловіки, брати і батьки, неможливо виказати весь сум і жаль за обірванними життями.
Народився Юрій 1983 року у селі Стирти Житомирської області. З 5 класу навчався в Ярунській загальноосвітній школі. Після закінчення 9 класу вступив у Житомирський автодорожний технікум. Згодом закінчив Національний транспортний університет у Києві. Отримавши диплом, став на захист України від російського агресора. Після служби повернувся до мирної роботи.
З початком повномасштабної агресії пішов до війська.
У складі ЗСУ брав участь у визволенні Київщини. Полював за ворожими танками зі «Стугною». Потім захищав східні та південні рубежі України.
Юрій був чесним, порядним, справедливим, розумним, трудолюбивим, завжди на позитиві.
Не встиг створити власної сімї. У Юрія залишилися бабуся, батьки й сестра..
Мав стати командиром батареї протитанкових керованих ракет. До того півтора місяця був тимчасовим виконувачем обов’язків командира цієї батареї.
Побратими називають Юрія "Воїном Світла". Він постійно був там, де спекотно, постійно віддавався війні. А батарею, яку мав очолити, фактично створював із побратимами з нуля. Навіки залишиться 39-літнім. Героїчно
загинув, визволяючи від рашистської навали Херсонщину 15 жовтня 2022 року.
Допоки ми живі — житиме пам’ять про наших героїв. Вони поклали життя, аби ми жили в мирній квітучій Україні. Вшанування їх пам’яті – це наш святий обов’язок.
Герої не вмирають! Слава Україні! Героям Слава!!!
