НАШ СТАДІОН
Практично рік праці... та не практично, а точно рік важкої праці над тим результатом, який є сьогодні: НАШ СТАДІОН.
Кожен момент, який пов'язаний з ним...це можна розділити, як "до" та "після"... це можна розділити, як "інь" та "янь"... По тій причині, що кожен раз це були моменти піднесення настрою і це були моменти його падіння, це були потужні моменти віри в швидку реалізацію запланованого і це були великі розчарування, коли щось було не так, як хотілось.
Але кожного дня, підсумовуючи подаровані можливості, хочеться невпинно дякувати Богові за їх реалізацію в теперішній непростий час.
І як вчить досвід, то тільки згуртованість ОДНОДУМЦІВ, жага до кращих змін, долає перепони та ритм йде до реалізації планів.
Величезна вдячність тим людям, які були нашою підтримкою, які були нашою опорою в досягненні цієї мети на тому етапі, в якому ми є сьогодні.
ДЯКУЄМО за потужну мотивацію, за фінансову та моральну підтримку
Мармалюк Андрію Володимировичу!
Дякуємо за відчуття "пліч-о-пліч", за доречні поради, за велику кількість техніки:
Рудницькому Дмитру,
Гнітецькому Юрію,
Коваленко Святославу,
Шевчук Юрію,
Шевчук Андрію,
Лавренюк Володимиру,
Осіпчук Сергію,
Тимощук Олександру.
Окрім механізованості, щоденно докладалась важка фізична праця та фінансова підтримка наших односельчан, які також прямим вислівом МАРИЛИ ідеєю здійснити маленьку мрію.
Я впевнено можу сказати, що з Вашою підтримкою кожен раз і сили, і віра наче заряджалися.
Дякуємо:
Бармаку Сергію,
Данчуку Олександру,
Осінському Олександру,
Ободзінському Андрію,
Фільчук Олексію,
Коростельову Володимиру,
Салій Антону,
Дейнеці Дмитру,
Броннікову Юрію,
Томчук Сергію,
Крикун Сергію,
Оржихівській Людмилі,
Бойко Миколі,
Осташевському Олексію,
Беленюк Якову,
Марчук Андрію,
Солов'ю Олександру,
Франчук Юрію,
Шевчик Олександру,
Майданець Віктору,
Лазарчук Андрію,
Кульбач Олексію,
Андрєєву Олександру,
Шихевич Андрію,
Ящук Віталію,
Ящук Олексію,
Євпак Сергію,
Чернега Владиславу,
Косянчук Олексію.
З цього списку є навіть хлопчина, який зараз боронить нашу НЕНЬКУ на передовій, береже наш спокій, але докладає максимум зусиль, щоб допомогти нам хоч трішки розбудувати рідну місцевість.
Щоб розповісти коротенько, як це складно давалось, то певно не вистачить і дня. Є місцина, в яку ми завезли понад 150 вантажівок землі, а сьогодні чекаємо сходу травички.
Нажаль....ми маємо й прикрість...одну секцію з забору вже потовкли. Бережіть те, що реалізовується, вчіть будь ласка своїх дітей, онуків цінувати те, що нас оточує. Ті діти та підлітки, які з нами працювали в парку, на суботниках, на стадіоні...повірте, вони мають вже зовсім інше бачення. Вони також хочуть прямувати до розвитку і ДАЙ БОЖЕ В МИРІ.
Тримаймося разом та віримо в Україну!
