Скільки української мовної території, стільки й української державності.
Ти у світі наймиліша, рідна солов'їна!
Як вода джерельно - чиста, пісня лебедина,
Скільки раз вдягали пута вражі бусурмани,
Ти зростала наче рута новими ростками,
Непокірна та незламна, на руках кайдани,
До Сибіру часом гнана, збита копитАми,
Шлях пройшла такий тернистий, зраджена,
Забута,
Та не втратила барвистість , світом Ти почута!
Тонкий шовк та оксамити не такі багаті,
Птахи, що могли злетіти, не такі крилаті,
І тверда, і непохитна, як могутня скеля
Проростала Ти і квітла у сухій пустелі,
Філігрована вітрами, умита сльозами,
Ще оспівана митцями Ти звучиш віками !
І виразна, й мелодійна, треба гонорова,
Емоційна та спокійна...іншим загадкова,
Срібна наша і велична, файна та медова,
Як зернятко золотиста, отака в нас мова!
Найдорожча, найсвятіша, ніжно- колискова,
Як бурштинове намисто, зірка вечорова,
І гнучка, і голосиста, і стрімка, як річка,
Жартівлива та врочиста, мова українська!
