Цукровий діабет
Це ендокринно – обмінне захворювання, в основі якого лежить цілковита й відносна нестача інсуліну, що зумовлює порушення усіх видів обміну речовин і передусім підвищення глюкози крові.
Чинники, які призводять до захворювання :
1.Вірусні зараження – вітряна віспа, кірова червоничка (краснуха).
Названі інфекції можуть стати причиною недуги ще в дитячому чи юнацькому віці.
2.Надмірна вага з переїданням, особливо солодкої та жирної їжі.
3. Малорухливість –саме вона найчастіше призводить до ожиріння.
4. Виражений нервовий стрес та часті стресові ситуації, які супроводжуються підвищеною збудливістю нервової системи.
5. Хронічні серцево-судинні захворювання : гіпертонія, ішемічна хвороба серця, атеросклероз судин, а також спадкова схильність до цієї недуги.
Серед інших чинників – алкогольні отруєння, дія окремих лікарських препаратів (гормони, діуретики) і навіть вагітність.
Саме ці перераховані фактори спричиняють недостатнє вироблення інсуліну підшлунковою залозою. Від цього у клітинах погано використовується глюкоза, підвищується її рівень у крові, вона починає виділятися із сечею, в результаті, об’єм останньої зростає до 2-3 літрів, а весь організм зазнає розладів. У більшості хворих розвивається ожиріння, але, в окремих, спостерігається і схуднення. Часто уражаються артерії -аж до тромбозів і гангрени, змінюється шкіра- рани погано гояться, порушується зір, приводячи порою, навіть, до сліпоти.
Розрізняють три ступені важкості діабету- легкий, при якому цукор можна коректувати ще за допомогою дієти.
Другий – середньої важкості, коли потрібна не лише дієта, але і призначені лікарем медичні препарати.
При важкому діабеті, що часто супроводжується ускладненнями з боку артерій, нирок, очей потрібне кваліфіковане лікування інсуліном.
Найлютіший діабет –юнацький. Належить він до 1 типу захворювання з призначення інсуліну відразу після встановлення діагнозу.
Цукровий діабет, який виявили в похилому віці, зазвичай належить до 11 типу –інсулінозалежний, він менш агресивний, але також небезпечний.
Недотримання режиму харчування та лікування, особливо, якщо процес із самого початку важкий, може зумовити передкоматозний стан: різка слабкість, сильна спрага, запах ацетону з рота, сечовиснаження. Якщо терміново не вжити відповідних заходів з дослідженням крові на цукор – може наступити кома з непритомністю.
Діабетична кома розвивається поступово, її ознаками є слабкість, глибоке дихання, запах ацетону з рота, рясне сечовиділення, нетривала непритомність. Свідомість поступово згасатиме, тиск знижуватись. Аналізи крові з пальця підтверджують діагноз –цукор підвищується до 16 ммоль/л і вище. Найчастіше причинами такого стану є зловживання хворого вуглеводами та не дотримання рекомендованого режиму лікування. Негайне введення малими дозами інсуліну підшкірно з контролем цукру крові – невідкладне лікування у випадку виявлення такого стану.
«Протилежна» гіпоглікемічна кома, за якої у разі передозування інсуліну, падає цукор крові за 4,4 ммоль/л. розвивається гостро : непритомність, шкіра бліда, судоми, пульс ледь відчутний.
Найдоступніший долікарський метод виведення з цієї коми –посмоктати шматочок цукру. Саме тому хворому, який користується інсуліном, слід завжди мати при собі цукерки або цукор-рафінад.
Що стосується лікування самого діабету- то це обов’язкові складові дисципліни і культури хворого, що допомагають справлятися з недугом і про які мають не забувати всі : дотримання дієти, використання ліків та перевірка цукру крові .
З метою зниження факторів ризику, передусім показане лікувальне харчування (дієта №9). Саме вона враховує основні вимоги: повноцінний склад всіх основних харчових продуктів, добову енергетичну цінність їжі, в залежності від маси тіла, віку та статі. Неодмінною умовою цієї дієти є обмеження тваринних жирів, вуглеводів, меду, солі, а також продуктів, багатих на холестерин: жовтки яєць, ікра, мізки, печінка.
